3 березня 2022 року Україна ухвалила низку змін до Кримінального кодексу, зокрема статті 111-1 та 111-2, якими було встановлено окремі склади злочинів — колабораційна діяльність (ст. 111-1) та пособництво державі-агресору (ст. 111-2). Ці положення створили більш деталізовану правову основу для розмежування різних форм співпраці з ворогом, включно із зайняттям посади в окупаційних адміністраціях та правоохоронних органах, публічними запереченнями окупації, а також переданням матеріальних ресурсів. Згадані норми розширили наявне правове регулювання інших форм співпраці із ворогом, зокрема, державної зради, яка до 2022 року найчастіше застосовувалася у справах проти осіб, обвинувачених у співпраці з окупаційною владою.
Попри запровадження нових положень про колабораційну діяльність у 2022 році, досі не було створено комплексного реєстру справ, який би наочно демонстрував, як ці норми застосовуються в українській судовій практиці. Цей документ має на меті усунути цю прогалину, надаючи політикам, дослідникам, правникам та іншим зацікавленим особам відкритий реєстр судових рішень у справах про колабораційну діяльність. Реєстр містить різні види справ за статтею 111-1 та пов’язаними із нею статтями, що дає змогу зрозуміти, які норми закону застосовуються найчастіше, як саме їх тлумачать суди, а також специфіку розгляду справ та винесення вироків у різних областях України. Його метою є сприяння подальшому вдосконаленню практики, забезпечення її узгодженості та справедливого притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність.
Організація Global Rights Compliance, що провела це дослідження, підтримане Службою інструментів зовнішньої політики Європейського Союзу, використовуватиме отримані матеріали для розробки проєкту національної стратегії переслідування колаборантів в Україні, стандартних операційних процедур з розслідування таких справ, а також практичного посібника щодо допиту свідків і підозрюваних у справах про колабораційну діяльність. Усі ці документи будуть оприлюднені найближчим часом і слугуватимуть відправною точкою для подальшої взаємодії з українськими органами державної влади.
Методологія та подання справ
Набір даних містить два типи таблиць. Перший тип — справи, згруповані за областями України. Загальна кількість справ різниться залежно від області, при цьому найбільша кількість спостерігається у регіонах поблизу лінії фронту та тимчасово окупованих територій. Кожен запис про справу містить: дату ухвалення судового рішення, номер справи, назву суду, інформацію чи справа розглядалася у порядку спрощеного провадження, відомості про участь обвинуваченого (присутність або спеціальне судове провадження in absentia), конкретне положення кримінального закону, за яким кваліфіковано діяння, короткий опис обставин справи, вирок і призначене покарання.
Дані свідчать, що станом на 29 вересня 2025 року найчастіше розглядалися справи щодо порушення: ст. 111-1 (колабораційна діяльність) — 3131 вирок; ст. 111 (державна зрада) — 1880 вироків; ст. 436-2 (виправдання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників) — 1528 вироків; ст. 111-2 (пособництво державі-агресору) — 724 вироки; та ст. 114-2 (несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну […]) — 724 вироки.
Другий тип таблиць містить виокремлені статистичні дані по кожній області, зокрема: загальну кількість справ, розглянутих судами; кількість справ, розглянутих судами, за кожною статтею та її частиною Кримінального кодексу, що повʼязана із колабораційною діяльністю; кількість рішень винесених за участі обвинуваченого та із застосуванням спеціального судового провадження in absentia; кількість рішень винесених у порядку спрощеного провадження; середню тривалість покарання у виді позбавлення волі, застосовану за певною частиною статті. Якщо у таблиці вказано дві і більше статей, це означає, що справа охоплює обвинувачення за двома і більше частинами статей Кримінального кодексу. Таблиця містить виключно кількісні дані.
У таблиці міститься 2186 справ з усіх областей України. Ця комплексна вибірка сформована таким чином, щоб відобразити всі 7987 справ, які були наявні в українському судовому реєстрі. Для вибірки було проаналізовано щонайменше 5 справ (якщо вони були наявні) за кожною частиною статті 111-1 у кожній області. У основі аналізу – рішення судів першої інстанції.
Прикладами найпоширеніших кримінальних правопорушень, які було ідентифіковано, можуть слугувати наступні (за областями України):
Харківська область:
- 178 вироків — добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій (ч. 2 ст. 111-1);
- 131 вироки — публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України (ч. 1 ст. 111-1 ).
Херсонська область:
- 94 вироки — добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території (ч. 5 ст. 111-1);
- 52 вироки — добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (ч. 7 ст. 111-1).
м. Київ:
- 70 вироків — передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора (ч. 4 ст. 111-1);
- 43 вироки — добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території (ч. 5 ст. 111-1).
Запорізька область:
- 184 вироки — добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (ч. 7 ст. 111-1);
- 154 вироки — добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території (ч. 5 ст. 111-1).
Основна увага під час аналізу приділялася статті 111-1 Кримінального кодексу України, проте для повнішого розуміння суміжних злочинів до реєстру також включено справи за статтями 111 (державна зрада), 111-2 (пособництво державі-агресору), 114-2 (несанкціоноване розповсюдження інформації щодо переміщення зброї) та 436-2 (виправдання або заперечення збройної агресії РФ).
Міжнародний правовий радник Global Rights Compliance, Скотт Мартін, зазначив:
«Проведення цього дослідження дало змогу отримати цілісне уявлення про те, як українські суди тлумачать і застосовують законодавство про колабораційну діяльність. Системний аналіз тисяч справ дозволив виявити не лише різноманітність практики та регіональні відмінності, але й тенденції та проблеми, які мають стати основою майбутніх реформ у сфері права та розробки відповідних політик. Ця робота є важливим кроком до забезпечення того, щоб притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність здійснювалося послідовно, на основі належних доказів і відповідно до міжнародних зобов’язань України».
Реєстр судових рішень доступний за посиланням.
Щодо запитань та коментарів писати Scott.Martin@grcompliance.org.